Есплуатація дитячої праці неприпустима
12 червня світ відзначає Всесвітній день боротьби з дитячою працею. Цей день встановлений Міжнародною організацією праці у 1997 році з метою нагадати суспільству про страждання, з якими стикаються мільйони дітей у всьому світі, які вимушені працювати в небезпечних умовах, позбавлені нормального дитинства та можливості отримати освіту.
Майже у всіх країнах світу протягом історії діти селян, рабів, а потім і ремісників допомагали батькам. Дитяча праця на фабриках, заводах, шахтах була звичайним явищем у багатьох промислово розвинених країнах Європи та Америки в XIX столітті. Діти працювали нарівні з дорослими до 14-18 годин на добу (іноді з 5-6-річного віку), а платили їм за це в кілька разів менше.
Саме тому однією з найперших Конвенцій МОП було заборонено використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах (1919 рік). Згодом ухвалено й інші документи, серед яких особливе місце посідає Конвенція МОП № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», прийнята в 1999 році (Україна ратифікувала цю Конвенцію у жовтні 2000 року).
Згідно із принципом 6 Декларацією прав дитини дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості потрібно любов та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов’язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім’ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Дитина не може прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які є шкідливими для її здоров’я або перешкоджають її освіті, фізичному, розумовому чи моральному розвитку (принцип 9 Декларації прав дитини).
Тому, відповідно до законодавства, слід зазначити, що порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю (стаття 188 Кодексу законів про працю України). Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків, а також допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Законодавство забороняє залучати дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час.
До найгірших форм дитячої праці належать:
- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи - обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
- використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.
Відповідно до статті 19 Конвенції ООН про права дитини держава-учасниця повинна вжити всі необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні і просвітницькі заходи, щодо захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в будь-якій формі (принцип 9 Декларації прав дитини).
Кримінальний кодекс України (далі - КК України) передбачає кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (частина перша статті 150 КК України).
